Темна нічка гори вкрила,
Полонину всю залила,
А в ній постать сніжнобіла —
Гуцул Ксеню в ній пізнав.
„Гуцулко Ксеню,
Я Тобі на трембіті,
Лиш одній в цілім світі
Розкажу про любов.
Душа страждає,
Звук трембіти лунає,
А що серце кохає,
Бо гаряче, мов жар.»
Пролетіло жарке літо,
Гуцул іншу любить скрито,
А гуцулку синьооку
В ніч останню він прощав.
„Гуцулко Ксеню,
Я Тобі на трембіті,
Лиш одній в цілім світі
Розкажу про свій жаль.
Душа страждає,
Звук трембіти лунає,
А що серце кохає,
Бо гаряче, мов жар.»
Черемоша грали хвилі,
Сумували очі сині,
Тільки вітер на соснині,
Сумні пісню завивав: