Я усмiхнусь тобi крiзь сльози, їдь
Бо профiль вiтру вранiшньго строїть,
Твiй корабель у гаванi стоїть
Гoтовий до дороги.
А берег знов пустельний i нiчий,
А чорна буря розпустила крила.
Але я сонце вишила вночi
На тих вiтрилах.
Ти може не повернешся назад,
Далекий голос так спiває тужно,
Твоя любов як дзвiн старих балад —
Гiрка i вiдчайдушна…
З твоїх стихiй немає вороття,
Моря шумлять i холодно на свiтi.
Таких, як ти чекають все життя.
Заради митi.
Весняний вiтре зустрiчей i втеч,
Покинеш дiм, любитимеш чужинку.
Ти з тих, якi цiлують спершу меч.
А потiм жiнку…