Ой, гай, мати,
ой, гай, мати,
ой, гай зелененький
уїжджає з України
козак молоденький.
Вiд’їжджавши,
шапку знявши,
низенько вклонився,-
ой, прощайте, слобожани,
може з ким сварився.
Хоч сварився,
не сварився,
аби помирився.
Як виїхав на битий шлях,
слiзоньками вмився.
Не жаль менi
дорiженьки,
що пилом припала,
а жаль менi дiвчиноньки,
що дарма пропала.
Ой, гай, мати,
ой, гай, мати,
ой, гай зелененький
ой, поїхав з України
козак молоденький.