Ой, не квiтни, весно!
Мiй народ в кайданах,
мiй народ в задумi,
очi його в сумi,
серце його в ранах,
а життя в туманах…
Ой, не квiтни, весно,
пишними квiтками,
бо народ мiй встане,
розiрве кайдани,
вкриє свiт димами,
а поля — тiлами…
Ой, не квiтни, весно —
глянь, надходять хмари,
тугою чорнiють,
гнiвом червонiють…
Гой ви, хмари — кари,
смерть вам, яничари!